Класифікація троянд за групами

Класифікація троянд

Троянда - дуже давня культура, що походить від багатьох природних видів.

   У результаті багатовікового селекційного процесу вони настільки відхилилися від вихідних форм, що робити висновки про їх видову приналежність дуже важко.

   Фахівці намагаються це робити, для чого і створюють різні класифікації – ділять сорти на садові групи. В основу підрозділу береться походження сортів, а також їх декоративні та біологічні особливості. Це дає можливість судити про переваги того чи іншого сорту, варіанти його використання, особливості агротехніки. Класифікацій багато, що пов’язано з різницею завдань, що стоять при їх складанні. Але фахівці вважають, що орієнтуватися треба насамперед на офіційну міжнародну класифікацію.

За цією класифікацією все розмаїття троянд ділиться насамперед на три розділи – дикорослі, старі та сучасні садові з підрозділом на групи:

I. Дикорослі, або видові троянди (Wild Roses, або Species). Поділяються на плетисті і неплетисті, після чого йдуть самі види. Це троянди з одноразовим, але тривалим цвітінням.

ІІ. Старі садові троянди (Old Garden Roses). Це групи: Альба, Айрширські, Бурбонські, Бурсолт, Центифольні, Дамаські, Китайські (Бенгальські), Галльські, Ремонтантні, Семпервіренс, Мохові, Нуазетові, Чайні – Tea та деякі інші. Всі вони культивувалися до виведення в 1867 першого сорту чайно-гібридної троянди Ля Франс.

ІІІ. Сучасні садові троянди (Modern Garden Roses). Сюди відносяться всі групи, що з'явилися після виведення сорту Ля Франс – гібриду між ремонтантним (Мадам Віктор Вердьє) та чайним (Мадам Браві) сортами, який відкрив принципово нову групу чайно-гібридних троянд. Успіх цих сортів виявився воістину надзвичайно гучним, і вони незабаром потіснили всі сорти, що існували до них.

• Чайно-гибридні троянди (Hybrid Tea).

  Як гібриди між ремонтантними, тобто повторно квітучими і неперевершеними за колористикою чайними трояндами, сорти цієї групи поєднують у собі найвищі характеристики квітки – форму, розмір, махровість, запах, розмаїття забарвлення, є навіть зелені), з дійсно безперервним цвітінням.

• Поліантові троянди (Polyantha).

   Виведені наприкінці ХIХ століття від схрещування троянди багатоквіткової з китайською. Це низькорослі сильно розгалужені чагарники. Квітки дрібні, іноді запашні, від немахрових до сильномахрових, рожевого та червоного, рідше білого кольору. Цвітіння їх дуже рясне і продовжується до пізньої осені. Ці троянди більш зимостійкі, ніж чайно-гібридні, вони стійкі до грибкових захворювань. Зазвичай використовуються в інтер'єрах приміщень в культурі вирощування у горщиках.

•    Троянди Флорибунда (Floribunda).

      Гибриди поліантових і чайно-гібридних сортів. Характеризуються розмаїттям барв, за яскравістю яких іноді перевершують навіть чайно-гібридні сорти. Квітки їх дрібніші, ніж у чайно-гібридних, але зате кожен пагін закінчується не однією квіткою, а цілим букетом, та і цвітіння у них рясніше і більш довготривале. Виділяються зимостійкостю і стійкістю до хвороб. Дуже різноманітні за висотою: від низьких, типу бордюрних сортів (40 см) до високих (100 см). В озелененні їм належить перше місце.

•  Мініатюрні троянди (Miniature).         

  Завезені вони до Європи з Китаю 1810 році. Квітки дрібні, поодинокі і в суцвіттях, різноманітні за забарвленням, нерідко запашні, дуже гарні на вигляд. Цвітуть рясно, майже безперервно. Кущі низькі (15-20 см). Хороші для культури вирощування у горщиках, але багато сортів можуть рости і в саду.

• Троянди Шраб (Shrub, скор. S), або Модерн Шраб (Modern Shrub, Roses).

  Назва цієї групи доволі невдала. Shrub у перекладі з англійської – чагарник, а всі троянди і є чагарниковими рослинами. У російській версії ці троянди називалися напівплетисті, але це теж умовно, оскільки до групи входили не тільки напівплетисті, а й прямостоячі форми. Щоб уникнути плутанини, цю групу стали називати Modern Shrub, що вказує хоча б на сучасне походження сортів, що входять до неї. Ну, а зараз група Modern Shrub стала пристанищем для всіх нових сортів, які за своїми якостями не можуть бути віднесені до інших груп.

• Міні-флора, або Патио (Mini Flora, або Patio).

   Офіційно цю групу визнано порівняно недавно. Густі, компактні, низькорослі кущики висотою 45-55 см займають проміжне положення між мініатюрними та трояндами флорибунда. Цвітуть рясно і майже безперервно. Використовуються для бордюрів та культури вирощування у горщиках.

•   Спрей-троянди 

     Це відносно нова група троянд. З’явилася дана група лише у другій половині 20-го століття і вже встигла полюбитись квітникарам з усього світу. Також їх називають патіо-трояндами. Група спрей відокремилася від групи троянд флорибунда. Вони представлені невисокими компактними кущиками. Середня висота — близько 50 см. Хоча можуть виростати і до 90 см. На одній гілці може розкриватися близько 15 бутонів. Самі квіти можуть бути як великими, так і не дуже.

•     Плетисті троянди

  Плетистими називають троянди, що утворюють довгі, плетеподібні пагони. Справжніх кучерявих ліан серед них немає. Але є безліч видів та форм, які, чіпляючись своїми колючками за опори, піднімаються вгору.   Плетисті сорти об'єднані у три самостійні групи: 1. Ремблер (Rambler, R). Дрібноквіткові гібриди з довгими (3-6 м), тонкими, повзучими або плакучими пагонами. Цвітіння одноразове, впродовж місяця і настільки рясне, що деякими роками за квітами не видно листя. 2. Плетисті великоквіткові (Largeflowered Climber, LCL). Повторноквітучі, з великими, у деяких сортів дуже запашними квітками. Пагони товсті, жорсткі, довжиною до 2-3 м. 3. Гібриди Кордеса (Hybrid Kordesii, HKor). Отримані від схрещування гібриду троянди зморшкуватої та троянди віхури із сортами з інших груп. Це дуже стійкі та зимостійкі троянди. Названо ім’ям їх творця, селекціонера В. Кордеса. Пагони сильні, плетеподібні, до 200 см завдовжки з блискучим листям. Квіти великі, від простих до густомахрових. Цвітіння рясне і тривале. Ці сорти часто відносять до групи Ремблер.  Особливе місце у класифікації посідають так звані клаймінги (Climbing) – плетисті троянди, що є бруньковими мутаціями (спорти) кущових форм. Вони є майже в кожній групі початково плетистих троянд, і щоб якось їх розрізняти, до їх позначення додається назва відповідної групи, наприклад, Climbing Floribunda (Cl. F.) або Climbing Polyantha (Cl. Pol.).

• Грунтопокривні троянди

    З’явилися у нас порівняно недавно. Вони, як і плетисті троянди, утворюють довгі пагони, але використовуються як ґрунтопокривні рослини. У них дрібні (2-5 см у діаметрі) махрові або немахрові квітки, зібрані в кисті. Є багато різних сортів висотою від 60 до 100 см. Дана група троянд, що відзначається підвищеною стійкістю до несприятливих умов зростання і високою здатністю до пагоноутворення. Кущі дуже густі, проте не потребують щорічної обрізки. Цвітіння тривале, у деяких сортів безперервне.

     Класифікація троянд досить складне завдання, дуже важко одночасно врахувати різні характеристики троянд: походження, зовнішній вигляд усієї рослини, характер цвітіння та особливості догляду. Іноді у різних джерелах один і той же сорт можна зустріти у різних групах. Це залежить від того, яку характеристику взяли за основу класифікації даного сорту.

      Тут наведено найпопулярнішу класифікацію троянд, яка допоможе визначити, який саме клас троянд підійде Вам для втілення Ваших ідей!